Лакричні макарони, ягідний зефір та вишукані торти – українці додають нові смаки й традиції на кулінарну карту Фінляндії
Українські кондитерки у Фінляндії виходять на ринок, використовуючи знайомі фінським клієнтам смаки — наприклад, лакричні макарони. ФОТО: НАДІЯ ФЕДОРОВА.
Світлана Єгарміна
Опубліковано 11.03.2026 at 3:21
Оновлено 11.03.2026 at 8:53
Read the article in English>>>
Українки Наталія Гурина, Альона Антонюк та Наталія Мазуренко приїхали до Фінляндії після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. У новій країні кожна з них намагалася відбудувати життя по-своєму. Для всіх трьох кондитерська справа стала важливою частиною цього процесу: за їхніми словами, робота з випічкою та десертами допомагає справлятися зі стресом, підтримувати зв’язок із домом та налагоджувати комунікацію з місцевими жителями.
Зефір і «горішки» — смаки рідного дому
Наталія Гурина до повномасштабної війни працювала у сфері краси, а за освітою вона — вчителька. Виготовлення десертів ніколи не розглядала серйозно.
Наприкінці березня 2022 року Наталія приїхала до Фінляндії з містечка Золотоноша на Черкащині, одразу до Пієтарсаарі, де жили родичі. Перший рік вона згадує як час постійної тривоги.
«Я постійно пакувала сумки, думаючи, що будь-якої миті повернуся додому», — каже Наталія. «Це було психологічно виснажливо. Я не знала, що робити і як знайти себе тут».
Тоді її емоційна потреба нагадала про зефір — популярний десерт в Україні.
«Зефір для мене — смак дитинства, спогади про сім’ю, про дім. Це давало мені відчуття опори», — ділиться Наталія.
Вона намагалася знайти знайомий десерт у місцевих магазинах, але Google Translate вперто пропонував «маршмелоу» — солодощі, схожі на вигляд, але зовсім інші за текстурою та смаком.
Тож Наталія вирішила робити зефір вдома. Придбала кілька онлайн-курсів у українських кондитерів і майже рік удосконалювала рецепт.
«Якщо суміш перегріта — вона розтечеться; якщо охолоне — не встигаєш зробити гарну форму», — пояснює Гурина.
Перші спроби були невдалими, але процес став для неї своєрідною терапією. Спершу вона пропонувала зефір фінським друзям, волонтерам та інструкторам йоги просто як подяку за підтримку України. Відгуки були теплі, люди проявляли зацікавленість.
З часом її домашній десерт перетворився на невеликий бізнес: Наталія зареєструвала компанію та почала продавати вироби онлайн і на місцевих ярмарках.
Разом із зефіром робила «горішки» — домашнє печиво із солодкою начинкою. Крім вареного згущеного молока, Наталія експериментувала з лимонними та ягідними начинками.
«Фіни люблять тісто. Думаю, їм навіть більше подобаються горішки, ніж зефір», — каже Гурина.
Цієї зими вона вирішила закрити свій бізнес і тепер пече заради задоволення, ніж для продажу. «Випічка досі дає мені натхнення та енергію, але я більше не розглядаю це як бізнес-ідею».
Почати знову
Альона Антонюк — професійна кондитерка, яка раніше викладала у кулінарному училищі в Україні. Вона спеціалізується на тортах — від класичних традиційних до вишуканих святкових виробів.
Після того, як Росія почала повномасштабне вторгнення, Херсон, де жила Альона, швидко опинився під окупацією. Вона була змушена виїжджати під обстрілами разом із двома дітьми, щоб приєднатися до чоловіка, який уже працював у Турку. Молодшій дитині ще не було трьох років.
«Це був найстрашніший момент у моєму житті», — згадує вона.
У Фінляндії все було незнайомим. Навіть похід до продуктового магазину ставав джерелом стресу.
Щоб не залишатися наодинці, Антонюк почала спілкуватися з іншими українками в соцмережах, організовувати зустрічі наживо та записалася на курси фінської мови. Поступово навколо неї сформувалося нове коло знайомих.
Вона повернулася до того, що знала найкраще — кондитерської справи. Вдома почала пекти торти — спершу для себе та друзів. Фотографії, опубліковані у Facebook та Instagram, незабаром привели до перших платних замовлень: спочатку від українців, а згодом і від фінських клієнтів.
Вона досі пам’ятає своє перше фінське замовлення: торт на день народження, щедро промащений збитими вершками та джемом.
«Я нервувала страшенно», — каже Антонюк. «Але все вийшло добре, і я отримала позитивні відгуки».
Фінські клієнти, за її спостереженнями, цікавляться українськими десертами — особливо популярним виявився «Наполеон», — але більшість усе ж повертається до знайомих смаків і текстур.
«В Україні кондитерська культура дуже різноманітна», — каже Антонюк. «Є класичні домашні торти, як-от «Медівник» і «Наполеон», а є сучасні десерти, натхненні популярними шоколадними батончиками та печивом, як-от Snickers чи Oreo. У Фінляндії частіше зустрічаються торти зі збитими вершками та ягідним джемом».
Коли Альона помітила, що її робота має попит, то вирішила офіційно підтвердити свої професійні навички у Фінляндії. Вступила на програму кондитерської справи у Turun ammatti-instituutti — професійну школу, де навчання поєднує теорію та практичні навички.
«Спочатку думала, що тут буде важко знайти професійні інгредієнти та обладнання», — каже вона. «Я постійно порівнювала все з Україною, все здавалося легкодоступним. Насправді тут теж усе є. Просто багато продуктів продаються лише зареєстрованим підприємствам. Треба лише розібратися в системі».
Вона також помітила культурні відмінності в підході.
«Фіни цінують якість інгредієнтів, але менше уваги приділяють естетиці», — зазначає Антонюк. «Українці ж ретельно обирають торт і обговорюють кожну деталь декору».
Наразі навчання займає всю її увагу, і вона не приймає замовлень від клієнтів.
Після завершення програми у Turun ammatti-instituutti Альона планує відкрити у Фінляндії кав’ярню з українськими десертами.
Від лакричних макаронів до Київського торта
Наталія Мазуренко за освітою фінансистка. Працювала у цій сфері понад 13 років в Україні, перш ніж у 2014 році вирішила змінити кар’єру. Після періоду переосмислення професійного шляху на Мальті, вона повернулася до захоплення дитинства — випічки.
На Мальті Наталія почала з тортів і пряників, а згодом додала до асортименту французькі тістечка — макарони. В Україні на той час ці ласощі вже були популярні та відомі широкою палітрою кольорів і смаків. Мазуренко завжди приваблювала точність рецептів і можливість експериментувати зі смаками.
Вона зареєструвала бренд Maze Bakery — назву, яка поєднує її прізвище та англійське слово «amazing» (дивовижний), — і почала продавати десерти через соцмережі. З часом бізнес вийшов на самоокупність. Проте під час пандемії COVID-19 продажі різко впали, і вона повернулася до Києва.
В Україні Наталія більше не шукала роботу у фінансах. Натомість влаштувалася супервайзером у кондитерську.
Навесні 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення Росії, Наталія Мазуренко переїхала до Фінляндії. Тут вона подавала заявки на вакансії, пов’язані з випічкою, і отримала роботу у виробничому підрозділі Fazer у Гельсінкі. Спочатку працювала пекарем, а зараз — кондитером.
Водночас Наталію ніколи не залишала ідею власного бізнесу. До того ж у Фінляндії вона не могла знайти макарони, які б відповідали її уявленню про смак.
«Справжній макарон насичений і вологий. Тут вони часто трохи сухі — більше про вигляд, ніж про смак».
Маючи сторінку в Instagram ще з часів Мальти, Наталія вирішила спробувати знову. Вивчала місцевий ринок, дегустувала десерти у кафе та спостерігала за вподобаннями клієнтів. Звернула увагу, що тут особливо популярні ягоди — малина, полуниця та чорниця — і включила такі смаки до свого асортименту.
Окремим викликом для Наталії стала лакриця.
«Я раніше її ніколи не їла і спочатку зовсім не розуміла цього смаку. Але побачила, що для фінів це щось дуже своє й захотіла створити місток до їхніх сердець через десерт».
Майже місяць пішов на вдосконалення начинки та пошук правильного балансу смаку.
Лакричні макарони стали одними з найпопулярніших. Їх замовляють на дні народження, вечірки та корпоративні заходи. Окрім солодких варіантів, вона також робить солоні макарони — наприклад, із сиром Dorblu (сир з блакитною пліснявою) та горіхами.
Спершу орендувала виробниче приміщення, а згодом облаштувала кухню вдома. Це дозволяє поєднувати роботу у Fazer з розвитком власного бренду та залишає більше часу для особистого життя.
У перспективі Наталія Мазуренко планує розширити меню: додати Медівник і Київський торт.
Вона каже, що для неї кондитерська справа — це більше, ніж професія чи бізнес.
«Найважливіший момент — коли людина куштує десерт і посміхається. А згодом у спогадах повертається до цього смаку. Саме тоді я розумію, навіщо я це роблю».