Від класики «За двома зайцями» до вистави про Революцію Гідності – вже десять років український театр Фінляндії розповідає про Україну
Вперше за 10 років сцена об’єднала всіх учасників Українського театру Фінляндії. Фото з благодійного концерту до десятиріччя театру. ФОТО: СВІТЛАНА ЄГАРМІНА
Світлана Єгарміна
Опубліковано 13.12.2024 11:17
Оновлено 13.12.2024 8:39
«Ніч яка місячна, зоряна, ясная» – ці рядки, знайомі кожному українцю, звучать зовсім інакше. Зала Vuotalo у Вуосаарі, Гельсінкі, завмирає. Гості ніби вперше чують пісню, яка є символом української лірики вже понад століття. Її виконує Аарне Пелконен, соліст Фінської національної опери, чий баритон наповнює простір теплом. Його акцент надає словам нового звучання.
Але цей вечір був чимось більшим, ніж просто музика: 15 листопада Український театр Фінляндії провів благодійний концерт, який об’єднав фінів та українців на підтримку України. У такий спосіб театр вирішив відзначити своє перше десятиліття.
Від творчих вечорів до великої сцени
Український театр Фінляндії виріс з ініціативи Ігоря Фрея, нинішнього головного режисера театру, та його однодумців, які ще у 2000-х роках організовували невеликі заходи для українців і Товариства українців у Фінляндії.
“Українці хотіли мати щось спільне, що нагадувало б їм про дім. Це було важливо для збереження зв’язку з культурою”, – згадує Ігор Фрей. Каталізатором став 2014 рік: після анексії Криму та початку війни на Донбасі потреба у такому просторі стала гострою.
Саме тоді команда вирішила ризикнути. Дев’ятеро аматорів дебютували з виставою «Ніч перед Різдвом», створеною за мотивами повісті Миколи Гоголя. П’єсу презентували у Посольстві України у Фінляндії, і вона була тепло прийнята спільнотою. Трупа повірила, що театр їм під силу.
Першою постановкою офіційно створеного театру стала документальна п’єса «Щоденники Майдану», яка базується на реальних свідченнях учасників Революції Гідності 2013–2014 років. Її авторкою є відома українська драматургиня Наталія Ворожбит.
За десять років театр поставив десять вистав – від комедії «За двома зайцями» до сучасної трагікомедії «Зона». Остання розповідає про українську родину, що живе в ізоляції у Чорнобильській зоні відчуження. Це історія про стійкість і любов до своєї землі. Головна героїня – баба Прися, яка товаришує з русалками, співає містичні фольклорні пісні та їсть галюциногенні гриби.
За кулісами: гроші та винахідливість
Про фінансові виклики театру Ігор Фрей може розповідати довше, ніж про вистави. Якщо коротко: за 10 років театр не отримав жодного гранту, хоча подавав заявки десятки разів. Також у нього немає власного приміщення – репетиції проводяться в Посольстві України у Фінляндії. Для вистав зазвичай орендують залу в Nukketeatteri Sampo, Гельсінкі.
Усього Український театр Фінляндії проводить близько двадцяти виступів на рік, включаючи гастролі, репертуарні вистави та концерти.
Однак навіть кілька повторних показів рідко окупають себе. Квиток коштує 20–25 євро, на виставу приходить 100–120 осіб. А для того, щоб поставити виставу лише на покриття прямих витрат, таких як реквізит і оренда зали, потрібно понад 4 000 євро.
Допомагає Товариство українців у Фінляндії: за останні два роки організація покрила витрати театру на суму близько 20 000 євро.
Для того, щоб зекономити волонтери театру навчилися всього: шити костюми, купувати реквізит, знімати мірки одне з одного, ремонтувати обладнання для звуку тощо. Проте грошей усе одно не вистачає, тому актори часто витрачають власні кошти на потреби театру.
Будувати мости через мистецтво
Сьогодні до театральної групи належить понад 80 осіб, що майже вдесятеро більше, ніж на момент заснування. До колективу досі входять ті самі люди, з якими Ігор Фрей починав тематичні вечори у 2000-х. Один із них – актор Костянтин Лазепка: “Граючи у театрі, я відчуваю, що повертаюся додому, в Україну. Це місце, де ми разом можемо зберігати й передавати нашу культуру”.
Війна в Україні привернула більше уваги до українського мистецтва. Збільшення кількості українців у Фінляндії вплинуло на заповненість залів, але частка фінської аудиторії також значно зросла. Щоб допомогти фінським глядачам зрозуміти, про що йдеться, над сценою встановлюють екран із фінськими субтитрами.
“Мистецтво повинно викликати сильні емоції – змушувати людей плакати та сміятися”, – каже головний режисер.
Чи досягає театр своєї мети? Фрей наводить приклад: під час однієї з вистав заплакала навіть людина, яка, зазвичай, не схильна відкрито виражати свої почуття,– його старший зять, Антті.
Різке зростання української громади у Фінляндії дає надію на активніші гастролі та нові творчі ініціативи. Проте справа не лише у культурному обміні. Театр створює простір для кращого розуміння соціального та історичного контексту двох народів, допомагаючи будувати міцніші зв’язки.
Наприклад, оперний співак Аарне Пелконен запропонував узяти участь у концерті на честь 10-річчя театру, коли дізнався, що захід спрямований на допомогу Україні. Зібрані кошти використають для ремонту однієї з дитячих лікарень, пошкоджених ракетними обстрілами.