Надія для музикантів: гуманітарний проєкт передає інструменти в Україну
Кошти на придбання інструментів збирають на благодійних концертах, в яких Ірина часто сама бере участь як флейтистка та диригентка. Світлина з Різдвяного концерту в церкві Темппеліаукіо, Гельсінкі. ФОТО: НАДІЯ ФЕДОРОВА
Надія Федорова
Опубліковано 27.12.2024 12:19
Оновлено 27.12.2024 12:21
Батько та донька з флейтою прямують до Українського центру в Гельсінкі. Вони прийшли пожертвувати інструмент, який більше не потрібен дівчинці, щоб відправити його в Україну. Там, посеред жахів війни, він даруватиме музику – і надію – якомусь молодому музиканту.
Цей проєкт виріс з бажання допомогти та особистої історії Ірини Горкун-Сілен, української флейтистки, яка живе у Фінляндії. Коли вона була маленькою дівчинкою, її сім’я не могла дозволити собі купити інструмент. Викладач Ірини, зворушений талантом дитини, поділився її історією з представником виробника флейт. Той подарував їй інструмент.
“Це було схоже на казку”, – згадує Ірина. Через багато років ця історія мотивуватиме її допомагати іншим.
Коли почалося російське вторгнення в Україну, музикантка долучилася до волонтерської діяльності. Вона організовувала благодійні концерти для збору коштів на гуманітарну допомогу. Згодом виникла ідея допомагати українським музикантам.
Дві арфи
Ірина написала пост у Facebook, в якому попросила своїх підписників поділитися інформацією про музичні школи та студентів в Україні, які потребують допомоги. Серед перших відповідей було прохання від мами юної арфістки Заряни Прядки. Їхній родинний будинок у Київській області був спалений російськими військами під час окупації. У вогні також згоріла арфа Заряни, яку вона орендувала в музичній школі.
Перейнявшись їхньою історією, Ірина розпочала збір коштів. На пожертви їй вдалося купити дві арфи – одну для школи, а іншу для Заряни. “Для її сім’ї це було наче диво”, – каже Ірина. Цей успіх надихнув її продовжувати. Заручившись підтримкою Товариства українців у Фінляндії, Ірина перетворила ініціативу на постійний проєкт.
Запити про допомогу надходили з різних куточків України, оскільки війна завдала великої шкоди музичним закладам. У Бородянці музична школа, зруйнована російськими обстрілами, отримала флейту та комп’ютер. У Балаклії росіяни розграбували школу вщент, і їй потрібні були навіть базові речі, від нот до пюпітрів.
Ініціатива також допомагає окремим музикантам – дітям і дорослим, які втратили свої інструменти через окупацію або повітряні атаки.
Закупівлі та пожертви
За майже два роки проєкт Товариства передав десятки інструментів, аксесуарів та обладнання українським музикантам.
Кошти на придбання інструментів збирають завдяки благодійним концертам. Такі заходи також допомагають популяризувати українську культуру та знайомити фінську аудиторію з українською музикою.
“У Фінляндії мало знають про українських композиторів, – зазначає Ірина, – а декого з них помилково вважають російськими”.
Ірина також зв’язалася з фінськими музичними школами і попросила їх пожертвувати інструменти. Школи поширили інформацію про проєкт серед родин учнів, багато з яких відгукнулись і подарували свої інструменти.
Деякі історії дуже зворушливі. На одному з концертів фінський чоловік запропонував пожертвувати альт, на якому грала його покійна дружина. Для нього було важливо, щоб інструмент послужив хорошій справі.
Одна з найважливіших проблем, з якою стикається Ірина, – безпечне та доступне транспортування інструментів, особливо великих. Щоб зменшити витрати та ризики, вона намагається купувати інструменти безпосередньо в Україні, коли це можливо. Однак пожертви, зібрані у Фінляндії, музикантка часто сама доставляє в Україну.
Світ, що дарує надію
Спочатку проєкт був спрямований на допомогу школам і музикантам, які постраждали від бойових дій чи окупації. Згодом масштаби ініціативи розширилися. “Війна вплинула на кожного музиканта в Україні”, – пояснює Ірина. Зараз вона намагається виконувати всі запити, що надходять.
Наразі збирають кошти, щоб придбати інструмент для демобілізованого українського військового. Ірина вірить, що музика може допомогти йому впоратися з психологічною травмою війни.
Проєкт надихнув подібні ініціативи й в інших країнах. У Франції Анна Ставиченко організувала велику пожертву інструментів для українських музичних шкіл від Паризької філармонії.
Ірина переконана, що музика – це більше, ніж хобі, це джерело стійкості. “Для багатьох українських дітей музика – це світ, який дає їм надію, – пояснює вона. – Граючи музику, вони можуть підтримати себе та інших, навіть у найважчі часи”.
На думку Ірини, підтримка молодих музикантів – це також і спосіб зберегти українську культуру. “Чи може Україна мати майбутнє без митців, які представляють її світові?” – запитує музикантка.