Перекладач Ееро Балк: «Сподіваюся, війна навчила нас не брати інформацію про Україну з російських джерел»
Ееро переконаний, що переклади української літератури фінською мовою допомагають фінам краще зрозуміти українців.
Надія Федорова
Надія Федорова
Опубліковано 07.05.2025 at 11:05
Оновлено 08.05.2025 at 1:39
До повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році Ееро Балк планував піти на пенсію.
Однак після 24 лютого на нього посипалися замовлення на переклади. Фінські видавці хотіли підтримати українців.
Оскільки інших перекладачів літератури з української мови на фінську не було, усі зверталися до Ееро.
«Я хотів би потроїтися, щоб впоратися з усіма запитами», – каже він.
У перший місяць після вторгнення він працював з 8 ранку до 5 вечора, перекладаючи телефоном для українців, які тікали від війни до Фінляндії. Вечори він проводив за перекладом літератури, й іноді не виходив з дому по кілька днів.
Фін, який вільно говорить українською
Ееро сидить у кав’ярні університетської бібліотеки в Гельсінкі. Біля нього на столі лежить зелений капелюх, який він придбав у Рахові. Збоку приколота синьо-жовта стрічка.
Ееро розмовляє вільною українською без акценту. Важко повірити, що він не має українського коріння.
Організація інтерв’ю затягнулася на кілька місяців через щільний робочий графік Ееро. Цього року вийдуть друком чотири його переклади з української. Він вже має замовлення на наступні два-три роки.
«Я не знаю, про що ці видавці думають. Можливо, я скоро помру», – жартує Ееро, якому виповнилося 70 років.
У квітні Ееро отримав в Україні Drahomán Prize 2024 за переклад книги Євгенії Кузнєцової «Драбина».
Він сподівається, що це визнання викличе ще більший інтерес до української літератури у видавничому світі Фінляндії.
Шлях до української мови
Історія Ееро з українською мовою унікальна. У 1970-х роках він подав заявку на програму обміну в Радянському Союзі – хотів вивчати російську. Майбутній перекладач приїхав до Москви і дізнався, що його відправляють в Україну. Врешті-решт він провчився в Київському університеті шість років.
У 1994 році Ееро повернувся за власною ініціативою, цього разу вивчати українську мову. Для цього він отримав грант від Фінського культурного фонду.
«Україна – одна з найбільших країн Європи, а у Фінляндії немає нікого, хто міг би перекладати їхню літературу», – написав Ееро у заявці на грант.
Однак протягом десятиліть фінські видавці не виявляли особливого інтересу до українських творів.
За словами Ееро, зв’язки між Фінляндією та Україною існували ще в минулому столітті. У 1920-х роках, і під час Другої світової війни був інтерес до України, виходили перекладені матеріали. Однак після Другої світової війни багато книг про Україну та її історію були вилучені з фінських бібліотек за розпорядженням радянської комісії. Прямий зв’язок між країнами було втрачено.
«Тепер ми маємо заново відкривати Україну для себе».
Про Україну – через російську призму
За словами Ееро, протягом тривалого часу Україну в Фінляндії сприймали через російську призму.
До антології радянської літератури, що складалася з 90 книг, було включено лише одне українське оповідання – Григора Тютюнника. Ееро розповідає, що його переклали фінською мовою не з українського оригіналу, а з російського перекладу, з транслітерацією імен на російський манер.
Перекладач згадує і про нещодавнє визнання фінським музеєм «Атенеум» Іллі Рєпіна українським художником. Він зазначає, що 70 років тому фінський письменник Тіто Коліандер написав книгу «Ілля Рєпін, український художник», але про це забули.
«Сподіваюся, війна навчила нас не брати інформацію про Україну з російських джерел», – каже Ееро.
Перекладач розповідає, як радянська влада неодноразово намагалася завербувати його.
Перший випадок стався в Києві, де КДБ шукав агентів серед студентів зі знанням іноземних мов. Інша спроба була з боку фінського бюро перекладів, яке, впевнений Ееро, займалося промисловим шпигунством.
Про війну і не тільки
Книги, які зараз перекладає Ееро, здебільшого пов’язані з війною. Один з найбільш зворушливих проєктів, над яким він працював, – «Маленькі історії для дітей та підлітків», збірка рефлексій українських дітей, які втекли від російської війни.
За словами перекладача, такі історії пробуджують спогади про війну, які все ще живі у фінських родинах. Сам Ееро теж розчулюється, коли розповідає про цей проєкт.
З досвіду Ееро, найбільший резонанс у фінських читачів викликають дитячі книжки. Однак він сподівається на ширший фокус на українське життя та культуру.
«Ми повинні перекладати більше літератури, яка просто показує, як живуть українці. Ніколи не знаєш, які деталі допоможуть комусь зрозуміти іншу культуру».
Його майбутній проєкт – містичний детективний роман Ілларіона Павлюка «Я бачу, вас цікавить темрява» – нарешті дозволить перекладачу відійти від воєнної тематики.
Ееро дуже радий, що з’явилися інші перекладачі з української на фінську мову. Зараз він працює з двома перекладачами над збіркою фантастичних оповідань «Хащі Чумацького Шляху». Ще один перекладач завершує роботу над «Амадокою» Софії Андрухович.
Творча кухня
Ееро часто працює в кав’ярнях. Каже, тут йому легше зосередитись, ніж вдома. Для роботи перекладач використовує маленький рожевий ноутбук. Один проєкт може зайняти до п’яти місяців.
Під час перекладу Ееро позначає зірочкою частини тексту, які потребують доопрацювання, і повертається до них пізніше, щоб знайти кращі варіанти перекладу.
Після тижневої чи навіть місячної перерви він читає текст знову, вже без оригіналу, орієнтуючись на сприйняття фінського читача.
Окрім української, Ееро перекладає також з інших східноєвропейських мов – чеської, словацької, російської. Деякі виклики спільні для перекладу з усіх цих мов. Наприклад, у фінській використовується один займенник «hän» для позначення обох осіб –«він» і «вона». Тому діалоги часто вимагають від перекладача творчих рішень.
Що стосується української мови, то, за словами Ееро, найбільш складно передати суржик. Не просто також знайти еквіваленти для українських ідіом і термінів.
Перекладаючи книгу Євгенії Кузнєцової, Ееро довго думав, яке фінське слово найкраще відповідатиме українському «москаль». Хоча фіни мають власний негативний термін, він здавався перекладачу занадто сильним. Врешті він зупинився на слові «moskoviitti».
«Важливо жити у світі книги, яку ти перекладаєш, – каже Ееро. – Саме тоді виходить найкращий переклад».